Ольга Баранова: «Я читаю дуже швидко і з великим апетитом»

baranova

Міжнародний фестиваль «Запорізька книжкова толока»  відбувся уперше у жовтні минулого року, і, як і обіцяли організатори, ГО «Центр мистецтв «Арт-Простір», став справжнім інтелектуальним святом для мешканців міста та області, та, звісно, гостей міста.

Важливою частиною толоки став дитячий, сімейний фест «Книголісся».  Цього року вже відбулося п’ять зустрічей маленьких та великих читачів в межах «Книголісся» – займалися творчістю і читали книжки в приміщеннях і просто неба. Організаторам особливо приємно, що прийняти у себе в гостях «Книголісся» виявили бажання у запорізькій області: 23 липня «Книголісся» відбудеться в Чернігівці.
Напередодні чернігівської події ми вирішили поговорити з організатором і натхненником «Книголісся»  Ольгою Барановою – не тільки про фестиваль, а й про секрети виховання читачів, про улюблені книги, про читання як важливу частини життя.
Чому ви приєдналися до команди Запорізької книжкової толоки?

Мені запропонували приєднатися саме в дитячому напрямку. Оскільки я не тільки книжковий рецензент в телепроектах і журналах, а ще і мама трьох дітей,  що сама обожнює дитячу літературу, я вхопилася за цю можливість реалізувати численні ідеї в цьому напрямку. Час показав, що все вдалося, і навіть краще ніж уявлялося. Більше того, з’ясувалося, що це потрібно не тільки мені. «Книголісся» відвідали тисячі батьків з дітьми і, наскільки я знаю, незадоволення час від часу викликала тільки обмежена кількість місця, якого інколи не вистачало на всіх бажаючих.
Секрет “Кніголісся”?

Думаю, місто давно потребувало затишного і інтелігентного простору, де буде цікаво і дітям і батькам. Наскільки я бачу по відвідувачах, щось важливе і цікаве в «Книголіссі» для себе дійсно знаходить кожен: від дітей у віці рік-два до підлітків і батьків. Це результат нашої старанної роботи над програмою сцени і добору майстрів, що працюють на креативних майданчиках. Звичайно, велике значення має особлива атмосфера, яку створює як наша команда, так і самі відвідувачі. А це не випадкові люди, а найкращі представники батьківського середовища нашого міста – творчі, відповідальні, до того ж самі читачі. І діти у них відповідно теж надзвичайні. Серед них хочеться перебувати. Для них хочеться щось робити. І ще дуже хочеться, щоб таких людей в місті ставало все більше.
Ваші діти читають? Що ви для цього зробили Ваш особистий секрет виховання?

Старший (18 років) і молодший (2 роки) сини читають дуже багато, середній (16 років) час від часу, але з захопленням. Мої секрети виховання дитини-читача дуже прості. Починати читати вголос якомога раніше, робити це якісно (виразно, емоційно, підбираючи цікаві для дитини книги), робити це якомога довше. Головна помилка батьків в цьому процесі – припиняти читати вголос, як тільки дитина навчиться складати літери в слова. Перші роки читання – важка праця, що не може порівнятися з задоволенням, яке отримує дитина від слухання казки у виконанні мами. Саме в цей момент і зникає охота до читання. Я читала старшим дітям років до 13, і ми всі отримували від цього неабияку насолоду, це було одним з найулюбленіших ритуалів нашої родини.
Ще одним ударом по любові до книг стає шкільна програма, яка в більшості зовсім не відповідає віковим потребам і інтересам дитини. Я ніколи не силувала дітей щось читати – оцінку в школі якось отримають, а книгу прочитають, коли доростуть і з задоволенням. Ну а головна небезпека для юного читача сьогодні – кількість яскравих гаджетів, що його оточують і відволікають від такого витонченого і навіть елітарного задоволення як читання. Тож раджу давати дитині планшет до рук якомога пізніше. Навіть якщо вона тоді і втратить цікавість до читання, ви принаймні встигнете прочитати їй вголос найважливіші книги, які стають фундаментом освіченої людини.
Улюблені книжки вашого дитинства? Яка була першою, яку вперше прочитали самостійно?

Самостійно читати я почала біля чотирьох років, тож яка книга була першою, не пам’ятаю. Чудово пам’ятаю останню книгу, що мені її читала мама вголос – «Хатина дядька Тома» Бічер-Стоу. Мені тоді було 5 років і після того я вже почала читати виключно сама. Моїми улюбленими книгами в дитинстві були «Малюк і Карлсон», «Еміль з Льонебергі», «Пепі Довгапанчоха» – твори великої Астрід Ліндгрен; «Мумі-тролі» Туве Янсон, пізніше – пригоди Шерлока Холмса, «Одисея капітана Блада» Сабатіні, ще згодом – «Нотатки Піквікського клубу» Діккенса. Це книги, які я перечитувала безліч разів.
Найяскравіше книжкове враження часу тінейджерства?

Взагалі в середньому шкільному віці я дуже любила детективи, зокрема Агати Крісті  і Честертона (останнього люблю і перечитую і тепер). Якщо ж казати про яскраві враження, то це напевно «Майстер і Маргарита» Булгакова, лірика Маяковського і Цветаєвої, а також оповідання Селінджера (останні люблю і зараз).
Перше доросле книжкове враження?

Важко назвати саме перше, бо як визначити межу, коли ти перестав бути підлітком, а вже став дорослим? Можу сказати, що книги, які і досі складають основу моїх книжкових полиць – твори Борхеса, Павича, Довлатова, Набокова, Маркеса, Кортасара, згодом – Барнса, Пелевіна, відкрилися для мене років з 18. Тоді я почала працювати на радіо, в мене з’явилося якісно нове коло спілкування,  і як наслідок – нове коло читання. Тоді ж я почала самостійно купувати книги: перші видання до того заборонених в країні книжок саме почали з’являтися, наприклад, на прилавках букіністів, а інколи і в книгарнях.
Найяскравіше враження останніх років? Зарубіжної літератури? Української літератури?
Я читаю дуже швидко і з великим апетитом, а це означає, що я читаю дуже багато. Тож вибрати якісь окремі твори мені важко. Перше, що спало на думку – «Щиглик» Донни Тартт: справжній роман з великої літери. Днями дочитала «Драбину Якова» Уліцької  – дуже сподобалось, як і всі книги цієї письменниці. З українського останнє, що сильно вразило – «Музей покинутих секретів» Забужко. Такий в мене вийшов жіночий список.
Чого ви чекаєте від Запорізької Книжкової толоки?

Як організатор і ведуча заходів дитячого майданчику я навряд чи зможу побачити хоч одну імпрезу Толоки. Звичайно, окрім тих, що відбуватимуться в «Книголіссі». Тож очікую на велику кількість плідної праці і творчого спілкування з дітьми, батьками і дитячими письменниками, яких ми залучатимемо на майданчик «Книголісся». А також книжкових новинок (зокрема дитячих – для молодшого сина) за цінами видавництв.
Команда Міжнародного фестиваля «Запорізька книжкова толока», у надрах якої народилася ідея «Книголісся» і яка сприяла проведенню сімейного книжкового свята, радіє, що ідеї Толоки охоплюють широкий загал дітей та батьків.
Зараз команда міжнародного фестивалю “Запорізька книжкова толока” (ГО «Центр мистецтв «Арт-Простір»), в надрах якого виникла ідея сімейного книжкового фестивалю «Книголісся» радіє, що ідеї Толоки охоплюють широкий загал дітей та батьків, та готується до чернігівської події. Яка, звичайно, стане ще одною в ланцюзі подій, що зв’язують минулу Толоку і майбутню.
Толока не кінчається ніколи.

Запорізька правда, 13 липня 2016